Форум » Заявления в комиссию, инициированные общественными организациями » Личные дела преступников » Ответить
Личные дела преступников
rusinkomisiy: РАТУШНЯК открылась охота на коммунальные предпрмятия. главный егерь - Ратушняк! Сначала запрещает КП"Рынок 1" заниматься своей прямой деятельностью взиманием рыночного сбора. Налицо должостное преступление - вмешательство власти в работу коммерческого предприятия, а прокуратура как те три обезьяны:"ничего не вижу, не слышу и не говорю". Следующий перл нашего венценосного мэра - это расформирование КП"Коммунтранс". Вот так волевым решением подменяется работа депутатов. Это опять незаконно, но огромная территория манит своей нетронутостью! К тому же работники забастовали - без зарплаты 3-й месяц много не наработаешь! На заправку автомобилей для выезда на линию за мусором деньги привозили наличкой господа Адамовский и Химинец, в бюджете денег на эти цели нет!!! А если вдруг сверят показания спидометров и наличие официального топлива? Опять криминал налицо. Да отличное начало у мэра, лучше чем у Юли в масштабах страны. Теперь отчетливо видно, что критиковать значительно проще, чем реально работать, да и на дворе уже не 1996 год! http://www.ua-reporter.com/novosti/18068/ Галицкий полк МВД будет профинансирован с Ужгородского городского бюджета Oct. 2nd, 2008 at 8:32 PM Как стало известно из достоверных источников переброска галицкого полка МВД в Ужгород лоббировалась персонально мером г.Ужгорода С.Ратушняком. Более того только после гарантий что все раходы по спецопераций будут компенсированы Ужгородом операция началась. Речь идет о 5-ти миллионах гривен. Судя по всему такие гагантии руководство Ужгорода предоставило. http://rarutet.livejournal.com/
Ответов - 4
rusinkomisiy: ПРАВДА ЗАКАРПАТТЯ: ВЕЛИКИЙ КОМБІНАТОР, АБО ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ БЕДЬ ЗМІНЮЄ ПРОФЕСІЮ № 16 (167) 19 - 25 квітня 2006 року Мабуть, для нашого шановного Віктора Васи-льовича безсмертний твір Ільфа і Петрова не просто настільна книжка, а справ-жня Біблія (попри його нинішній духовний стан) Сфери його життєвих інтересів — це бізнес, політи-ка, освіта, релігія. Оскіль-ки з першим у нього явно не склалося, то було вирі-шено три наступні позиції перетворити на першу. Є в нього ще одна сфера — юриспруденція, але лише як допоміжний засіб для досягнення результатів у вже зазначених сферах. — Ваше політичне кредо? — Завжди! Віктор Васильович — політик (стілець №1) Наш герой ще в молоді роки осягнув для себе го-ловний сенс життя (гроші на першому місці, а вже на другому... знову гроші) і почав керуватися принци-пом: будь-яка сфера діяльності є прийнятною і ба-жаною, якщо дає добрий матеріальний зиск. Голов-не — бути учасником «кон-цесії», тому політику рані-ше за інших почав сприй-мати як непоганий ге-шефт. Виходець з комсо-молу вчасно зметикував у політичних розкладах кінця 80-х і зробив ставку на націонал-демократичний рух та проскочив у Верховну Раду першого скликання. Можливо, йому просто підфартило, а можливо, винесло на політич-ний Олімп хвилею націо-нального відродження (відомо, що всяка хвиля виносить на поверхню також піну і бруд). З часом В.Бедь своїми вчинками підтвердив, що настільки ж далекий від національ-ної ідеї, як і його ідейний натхненник турецько-підданий Остап Ібрагімович. Поінформовані джере-ла стверджують, що до зняття облоги з обласної ради під час відомих подій початку 90-х, коли Закар-паття хотіли відірвати від України, був причетний саме нардеп пан Бедь. Тоді одні страйкували та голодували і вже майже дотисли обласну раду, а інші просто продавали ці події та заробляли на них матеріальні активи. Однак, на щастя для суспільства, вибори до Верховної Ради України 1990 року були першою та останньою вдалою спробою нашого ком-бінатора вчасно зорієнтуватися і зробити виграш-ну політичну ставку. Зго-дом він був учасником май-же всіх «концесій», себто політичних партій, але великого зиску не мав (хіба що, подейкують, розікрав партійну касу одного Руху, або ж «здав» партійну об-ласну організацію під ви-бори іншій політичній силі й проліз у міськвиконком). Будь-які його подальші спроби пропхатися хоч кудись у політику стабіль-но завершувалися повним крахом концесії. Як відо-мо, стабільність — ознака класу, отож наш пан став висококласним «чемпіо-ном» з необрання. Про-грав вибори до парламен-ту 1994 та 1998 року, на посаду голови обласної ради 1993 року, міського голови Ужгорода 1998 року, пройшовши політич-ний шлях від Руху (голова Закарпатської крайової організації) та ХДПУ (зас-тупник голови партії) до ПРП та ХНСЗ. Зокрема на парламентських виборах 2002 року його не обрали за виборчим округом № 74, де він балотувався від «Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна». На минулих президентських вибо-рах вкотре кардинально змінив погляди, і знову невпопад. І досі на сайті Януковича «висить» цікавий лист. «Шановний Віктор Федорович! Трудові колективи структур, які я маю честь очолювати, прийняли рішення підтримати Вашу кандидатуру на виборах Президента України. Від Християнсько-народної Спілки Закарпаття мобілізували 140 активістів. Але є ще резерви: щотижнева газета «Срібна Земля» (тираж 6000 на 16 сторінках), адвокати і помічники адвокатів адвокатського бю-ро «Срібна Земля» (бли-зько 20 висококваліфіко-ваних юристів), профе-сорсько-викладацький склад і студенти Академії. У разі необхідності просимо розраховувати на нашу підтримку по Закарпатській області. Нехай Господь Бог благословить Ваші діла і помисли во ім’я нашого народу і України. З повагою ректор Української Богословської Академії ім. Святих Кирила і Мефодія (УПЦ), голова Християнсько-народної Спілки Закарпаття, народний депутат України 1-го скликання, професор Віктор Бедь». Коментарі, як-то кажуть, зайві, як і зайве констатувати, що трудові колекти-ви, які мали «честь» пра-цювати під началом згаданого «керівника», зовсім не поділяли таких поглядів і тим паче не уповноважували «проффесора-диякона» Бедя підтримувати іншого «проффесора» за-явами від імені всього ко-лективу. Лише нагадаємо, що напередодні мукачі-вських чи президентських виборів місцеві братки, які підтримували «проффесо-ра» Януковича, аж ніяк не діяли за принципом «по-люби ближнього свого», який нібито сповідує до-морощений «професор-диякон». Однак хоч би як там було, а наступного дня після другого туру прези-дентських виборів наш комбінатор вже був у Києві та вітав Януковича (вірогідно виторговував собі якесь тепленьке місце). Звідти ж «рикав» на працівників ЗІ МАУП та студентів, які приєдналися у повному складі до Всеукраїнської акції непокори. Коли ж ужгородський Бендер по-вернувся та побачив місцевий «майдан», а по телевізору переглянув Майдан у Києві та засідання Верхов-ного Суду, то зрозумів, що можуть бити, можливо, й ногами. Отже, терміново потрібно було змінювати декорації. Не зважаючи на те, що до другого туру в своїй газетці «Срібна Зем-ля» обливав помиями «помаранчевих», після формування нового уряду та Народного союзу «Наша Україна» утворив свій «Християнський народний союз Закарпаття» (за зразком «Союзу меча і орала» великого комбінатора Оста-па) і почав у тій же газетці підтримувати програму уряду та Президента. До речі, Християнсько-народна спілка Закарпаття (ХНСЗ) серед самого на-роду називається дуже симптоматично — «ХАНА СЗ». Коротше кажучи, в нашій області вже є стійка прикмета: політична сила, на яку ставить пан В.Бедь, обов’язково програє, а будь-який почин (не тільки політичний), яким він керує, однозначно за-валить. Криза жанру Віктор Васильович — бізнесмен (стілець № 2) З його ім’ям пов’язу-ють діяльність колись по-тужного в краї концерну «Срібна Земля». Сфера діяльності — гуртова й ро-здрібна торгівля продо-вольчими товарами й ал-когольними напоями, наф-топродуктами, громадське харчування, готельний біз-нес, видавнича діяльність, юридичні й нотаріальні послуги та ін. Хоча неза-бутній Остап Ібрагімович заповідав копійки по ки-шенях не «тиряти», а грати за великими ставками, було очевидно, що бізнес-стілець не для пана Вікто-ра. Бізнес треба інвесту-вати, розвивати, будувати довгострокові бізнес-проекти, нарешті займатися ними, а натура нашого ге-роя швидше була схильна «тиряти» по кишенях і най-більше любила халявну копієчку. Тому, віддаючи належне неабияким розумовим та махінаторським здібностям нашого Бендера, можна констатувати його певні бізнесові успі-хи лише під час наявності в кишені посвідчення нардепа. Також, мабуть, па-нові Бедю близьким був алгоритм бізнесу тих бу-ремних років: «Купили — продали, гроші поділили — документи спалили». Оче-видно, характерною свого часу була пожежа в його офісі на вул. Некрасова (нібито хтось вкинув через вікна пляшки із запалю-вальною сумішшю, які за дивним збігом обставин спалили тільки бухгал-терські документи). Коли ж Бедь опинився на полі-тичних задвірках та з’яви-лася податкова система і вимоги до цивілізованого провадження бізнесу, він усвідомив, що терміново потрібно шукати наступ-ний стілець. «Я, звичайно, не херувим. У мене нема крил, але я блюду Кримінальний кодекс. Це моя слаб-кість... У мене особисто є чотириста порівняно чес-них способів відбору гро-шей». Віктор Васильович — юрист (стілець №3) Як вже зазначалося, юриспруденція — лише допоміжна сфера для на-шого героя, щоб прикри-вати свої не зовсім за-конні способи збагачення. Тобто захист прав, свобод і законних інтересів гро-мадян є лише вторинною ширмою у цього пана адвоката, а першочергове — правовий супровід слизь-ких оборудок. Непогано володіючи юридичною ка-зуїстикою та користуючись недосконалістю вітчизня-ного законодавства, завжди можна «прихопити» щось, що погано лежить, або ж комусь допомогти вирішити проблеми із за-коном, урвавши за це ла-сий шматочок. Мабуть, саме в такий спосіб мати пана Бедя наприкінці 90-х отримала в оренду років так на 50 пам’ятку архітектури у старовинній частині міста на пл. Театральній 5—7(чи не наш «юрист» порадив і Нестору Шуфричу оформляти оборудки на матір). Вірогідна пло-ща оренди — близько 5 тис. квадратних метрів — хоч як дивно, але точної цифри управління майно-вої політики не може на-звати й досі. Зате можна приблизно назвати просто фантастичну суму оренди — це близько 3 тис. грн на місяць (ще добре, що не на рік, знаючи щедрість пана Бедя). Отже, ці три тисячі гривень від родини Бедів дуже серйозно ря-тують дірявий міський бюджет (якщо, звичайно, ці їх три тисячі не мають якоїсь нумізматичної цінності). Однак фокуси рядово-го адвоката, звичайно ж, не задовольняли любов ужгородського Бендера до грошових знаків. Тому він добре розумів силу адмінресурсу в будь-якій сфері та значущість фрази «ко-мандувати парадом буду я». Завдяки своєму депутатству був навіть заступ-ником Медведчука по Спілці адвокатів України. Опинившись на політичних задвірках, почав штурмува-ти місцевий рівень. Так, завдяки його інтригам було здійснено невелич-кий «путч» у Закарпатсько-му відділенні Спілки адво-катів, яким тепер керує достойний кандидат — В.Бедь, а також хто ж, як не він, міг очолити Квалі-фікаційно-дисциплінарну комісію. Тепер можна було впливати на видачу адвокатських свідоцтв, а можливо, деяким і просто «штампувати» (звичайно ж, не задарма). Цікавим трюком комбінатора є надан-ня юридичної допомоги так званим нелегалам. До речі, поселяли таких іно-земних громадян у гурто-житку на вул. Гвардійській разом зі студентами Української богословської Академії (отець-ректор В.Бедь). Мільйон на блюдечку з голубою облямівочкою. Віктор Васильович «проффесор» і директор (стілець № 4) Уже було сказано, що бізнесмена з Бедя не ви-йшло. Тоді він поклав око на освіту, яку на пере-хідному етапі нашого суспільства можна розграбувати так само легко, як завойоване місто. Потрібно віддати на-лежне його здібностям комбінатора, оскільки нова золота жила, чи то пак — новий стілець з коштовно-стями, було знайдено до-сить швидко. Тепер вже однозначно можна ствер-джувати, що це був не про-сто черговий стілець для збагачення, а справді цілком реальний мільйон на блюдечку, і скоріш за все не один. На жаль, «зо-лотим телям» виявився найкращий недержавний освітній заклад — Міжре-гіональна Академія управ-ління персоналом, яка мала свою філію на Закар-патті. Вона мала не-обачність призначити ди-ректором В.Бедя. Оскільки маємо спра-ву з досвідченим юристом, то все робилося дуже хитро. Як директор Закар-патського Інституту МАУП та фактичний власник ПП «Коруна» (очевидно, мати Бедя відійшла від активно-го бізнесу і права оренди передали ПП «Коруна») уклав сам з собою договір суборенди практично на всі площі за адресою: пл. Театральна 5—7. Комбіна-тор зовсім не переймався, що на цих площах також були розміщені всі його комерційні структури: ресторан, бар (згодом мага-зин), адвокатське бюро «СЗ», а згодом —Українсь-ка богословська Академія та газета «СЗ» і, звичайно ж, партійні структури на кшталт «Хана СЗ» (ХНСЗ). Усі ці члени «рукавички» безплатно розмістилися на площах суборендова-них ЗІ МАУП. Отож ЗІ МАУП платив за фіктивні квадратні метри. До того ж платив непогану суму — від 22 тисяч грн до 52 ти-сяч грн на місяць (врахо-вуючи, що від Бедя місто отримувало оренди бли-зько 3 тис. грн на місяць). Оскільки комунальне май-но взагалі заборонено здавати в суборенду за плату вищу, ніж орендна, то махінатор забив у до-говір хитру штуку — 97%, які нібито йшли на капі-тальне утримання будівлі. Звичайно, якщо щось і ро-билося, то лише косметич-ний ремонт фасаду (жалю-гідний нинішній стан па-м’ятки архітектури є німим підтвердженням такого беззаконня). Таким чином, ЗІ МАУП сплатив ПП «Ко-руна» за фактично суб-оренду майже 1,5 млн грн. Цікаво чи не краще було б цим коштам у бюджеті міста, ніж у кишені махінатора? Однак таких розкладів для Бедя виявилося замало. Широка натура комбінатора вимагала «продовжити засідання». Використовуючи своє службове становище директора ЗІ МАУП, він укладає договори з комунальними службами на ЗІ МАУП з обслуговування всіх площ на Театральній, 5—7 (зокрема гуртожитку на вул. Гвардійській, де мешкають його богослови разом з нелегалами, а студенти ЗІ МАУП, які удостоєні «честі» також там проживати, платять ПП «Коруна» пристойні гроші — 350—400 грн на місяць за кімнату). Отже, ЗІ МАУП сплачує комунальні послу-ги (електроенергія, газ, водопостачання, вивезення сміття, навіть труєння тарганів у ресторані) за всі структури Бедя. За опалювальний сезон ці суми коливалися: 15—20 тис. грн і вище. Та це ще квіточки, а ягідки далі. За період директорства Бедя ЗІ МАУП перераховує сотні тисяч грн, а разом, можливо, й мільйон, різним структурам цього пана за переважно неіснуючі послуги. Наприклад, ПП «Коруна» перераховано 5—6 тис. грн щомісячно за послуги охорони (якби бідні дідусі-вахтери, які отримують 300 грн, раптом дізналися про такі суми, то, не приведи Господи, в когось трапився б серцевий напад). Величезні суми було перераховано ПП «Закарпат-Мас-медія-центр» (теж площа Театральна, 5—7), фантомному Закарпатському Інституту підприємництва і права (ЗІПП) за оренду зали ресторану тощо, ПП «Кіштулинець» (ресторан). До речі, Бедь надзвичайно любить влаштовувати різні зібрання на кшталт «Міжпланетного шахового конгресу в Нью-Васюках», але бажано, щоб оплачував ЗІ МАУП. Значна частина співробітників структур Бедя рахувалася в ЗІ МАУП і саме тут отримувала гроші. Наприклад, проректор Української богословської Академії пані М.Артьомова, або ж кандидат у депутати від «Християнського Руху» Бедя пан В.Ковбаско, який жодного дня не працював у ЗІ МАУП, але тут за ним числиться посада заступника з адміністративно-господарської роботи та непогана зарплата. Солідного розмаху за директорства В.Бедя набули виплати матеріальних допомог та позик для «своїх» або ж на підставних осіб, а також неправомірні надбавки до посадових окладів (загалом на кілька сотень тис. грн). За хитрою схемою вже згаданий гуртожиток, який утримував і викупив своїм коштом ЗІ МАУП, опинився на балансі ПП «Коруна». Штат працівників для утримання всієї будівлі на пл. Театральній, 5—7 та гуртожитку на вул. Гвардійській утримувався з бюджету ЗІ МАУП (комендант, завгосп, столяр, му-ляр, електрик, газовик, техпрацівники та ін.), за рахунок знову ж таки ЗІ МАУП купували газові котли, насоси, лічильники та здійснювалися інші капіталовкладення в будівлю на пл. Театральній, 5—7. Потрібно зазначити, що махінації здійснювалися за всіма «правилами жанру» та з використанням заповіді «Підстав ближнього свого» (про особливу любов нашого героя до християнських цінностей ще йтиметься). Так, ПП «Коруна» очолює справжній «зіцголова Фунт» (себто Ю.Сіка). Розповідають, що якось він уже відсидів за пана Бедя. По трасі мчали «мерседес» п’яного нардепа та скромні «Жигулі» супроводу. «Мерседес» вбив людину... Однак чомусь виявилося, що за кермом «жигулів» сидів В.Бедь, ну а Сіка, звичайно, ж за кермом «мерседеса». Після цього справи у скромного шофера Юри різко пішли вгору. Показовим є факт, що Л.Лугош, яка працювала головним бухгалтером ЗІ МАУП, од-ночасно вела і всі структури Бедя, а основну зарплату діставала в ЗІ МАУП. Уже зараз на ній висить серйозна недостача. Схожа ситуація у колишньої завідувачки бібліотекою ЗІ МАУП пані Забалуєвої, яка одночасно вела й бібліотеку УБА, а потім перейшла туди на основне місце роботи. Тим часом вона відмовилася передавати по акту бібліотечні фонди ЗІ МАУП, знищила книгу обліку та «загубила» печатку. Тепер вже новий бібліотекар ЗІ МАУП чомусь не може дорахуватися близько 10 тис. примірників. Цікаво, що згадані особи (а також ряд інших) абсолютно впевнені у безкарності, оскільки патрон — комбінатор, він витягне їх з будь-якої халепи, в нього все «схоплено». Коротше кажучи, великий комбінатор (але все ж таки невдаха у бізнесі та політиці) приїхав у ЗІ МАУП на старенькому бувалому «мерседесі», а полишив черговий стілець вже справжнім мільйонером і на новенькій представницькій «тойоті» (орієнтовна вартість 40 тис. у.о.). Натомість на добру згадку колективу спробував залишити штучно зроблену заборгованість перед своїм же ПП «Коруна» та намагається привласнити майно інституту. По чому опіум для народу? Віктор Васильович — отець диякон (стілець № 5) Після того як наш комбінатор нарешті отримав свої омріяні мільйони, він не поїхав гуляти по Ріо-де-Жанейро у білих штанах. Тому треба віддати належне його працездатності та цілеспрямованості. Пан Віктор почав гонитву за новим стільцем у надії знову випотрошити діаманти. Якщо відома (нехай і одіозно) людина зненацька приймає сан і стає дияконом, то це не від того, що вона у чомусь розкаялася и вирішила замолити свої численні гріхи, а швидше — це реалізація нового бізнес-проекту. Тож якби Ільф і Петров писали свій знаменитий твір «12 стільців» нині, то й сучасний отець Федір (точніше отець Віктор) у них був би достойним суперником самому Бендеру. Очевидно, нашому Бендеру настільки сподобалося «потрошити» освітній стілець, що наступного почав шукати теж у цій сфері. Крім того, ще досі нереалізованою залишалася його ідейка з експлуатації релігії. Дуже спокусливою була можливість використати церк-ву як ширму в політиці та освіті. Щодо політики, то тут було трансформовано нафталінову «ХАНА СЗ» (ХНСЗ) у «Християнський Рух». Цілком очевидно, що пан Бедь вирішив «прихватизувати» політичні погляди усіх християн, незалежно від того, чи вони православні московського патріархату (тут політичні уподобання тяжіють до великодержавної Росії), чи православні київського патріархату, або ж греко-католики чи католики. Симптоматичним є прагнення отця диякона отримати подвійний імунітет— прощення гріхів від церкви та від держави (оскільки саме «Християнський Рух» виступає за збереження депутатської недоторканності). Що ж стосується духовної освіти, то, безперечно, це благодатна справа. Багато людей в області знають, що ідея створення такого закладу належала отцю Сидору. Однак великий комбінатор вважав, що «гроші не повинні валятися на дорозі, їх потрібно підняти». Таким чином ду-ховний проект було перетворено на комерційний. Цікаво, що зареєстровано дві богословські академії — Ужгородська Українська Богословська Академія та Українська Богословська Академія (комерційний приватний навчальний заклад В. Бедя). Пан Бедь одразу ж взявся качати кошти з нового проекту. Почалося штампування, чи то пак захист, «вчених титулів», «підготовка» аспірантів (приблизно по 6 000 тис. грн з особи). Було запроваджено цілу систему «послухів», а практично використано студентів як безплатну «рабсилу» (зокрема й на власному будівництві отця-ректора), до того ж від таких робіт можна було й «відкупитися» через касу УБА. Незважаючи нате, що УБА значною мірою утримувалася за рахунок ЗІ МАУП, коштів з цього проекту для отця ректора явно не вистачало. Потрібно було паралельно підшукати ще один стілець. Контора «Роги і ратиці». Віктор Васильович — ректор 2 (стілець № 6) Оскільки проффесор-диякон добре усвідомлював, що потреби в його «подвигах» у кріслі директора ЗІ МАУП скоро не буде, то потрібно було терміново набрати студентів на світські спеціальності, щоб перекрити втрату надзвичайно дохідного стільця. До речі, ліцензування світських спеціальностей в УБА відбувалося дуже оригінально. По-перше, церква активно кришувала процес ліцензування в Міносвіти (ось де нарешті В.Бедь почав отримувати дивіденди від експлуатації релігії); по-друге, сам процес отримання ліцензій швидше нагадував їх купівлю (тобто активні фінансові вливання у добробут чиновників Міносвіти); по-третє найцікавішим було те, що в ролі ліцензованих площ, матеріальної бази, бібліотеки, методичного забезпечення виступала база ЗІ МАУП, а в ролі професорсько-викладацького складу УБА зі світських спеціальностей (правознавство, фінанси, комп’ютерні науки, психологія, іноземна мова) — викладацький склад ЗІ МАУП або ж фіктивний з подвійними трудовими книжками. Далі більше. Комбінатор чудово розумів, що на згадані спеціальності з перспективою видачі диплому УБА студентів набрати нереально. Тому оголосили про нібито створення Карпатського університету ім. А.Волошина. Розрахунок був простий. Абітурієнти приходять в приймальну комісію ЗІ МАУП ім. А.Волошина, а тут «свої» люди записують їх у фіктивний заклад імені А.Волошина. Комбінатора абсолютно не бентежила фактична приватизація імені А.Волошина, який до того ж був греко-католиком і надзвичайно далеким від московського патріархату, до якого належить УБА. Проблеми виникли, коли новоспечені студенти фіктивного Карпатського університету почали просити довідки за місцем пред’явлення й отримували папірці з хрестами та печатками УБА. Згодом вони отримали залікові книжки без назви навчального закладу, і знову ж таки зі штампом УБА. Такою ж безіменною пройшла й перша їхня сесія. Знову ж таки, церква допомогла Бедю відбити у Міноборони приміщення колишньої військової частини на вул.Гагаріна. Цікаво, чи скоро церковні ієрархи зрозуміють, що діяльність такого пана комбінатора надзвичайно шкодить авторитету самої церкви. Віктор Васильович — козак (стілець № 7) Зараз вже важко сказати, ким мріяв стати в дитинстві маленький Віктор — чи то космонавтом, чи дияконом, а може, навіть генералом? У дорослому віці задля гешефту пан Віктор погодився б вирядитися навіть у адмірала-флотоводця. Процеси відродження українського козацтва спонукали комбінатора задуматися, чи не можна б використати ці тенденції для збагачення. Хоча історично козацтва на Закарпатті зроду не було, але можна спробувати обіграти тему Карпатської України і Карпатської Січі та одразу ж обов’язково «прихватизувати». Тим паче вже був досвід прихватизації християнської ідеї, імені А.Волошина. Таким чином, наш Бендер став козацьким генералом, а вся його свита — полковниками (шкода, не знайшлося охочих на рядових козаків). Ряжене козацтво на чолі з генералом гордо дефілювало містом і навіть в ОДА, чим викликало неабиякий резонанс серед ужгородців. Розкручувати цю ідею не вистачило терпіння, а тепер комбінатор, мабуть, кусає лікті — створено Раду козацьких організацій при Президенті України. Та все ж таки згадувані халявні площі на вул.Гагаріна пробивали не без участі деяких козацьких організацій України. Ці організації, вочевидь, були досить серйозними, але, оскільки їхніх представників старанно водили по всіх генделиках області, то, мабуть, тверезими очима подивитися на ряженого генерала козацтва, чи то пак отця диякона, вони так і не змогли. Привіт акулам пера. Віктор Васильович — шеф-редактор (стілець № 8) Колись «Срібна Земля» — одна з найпотужніших і найфаховіших газет області — постійно змінювала свою позицію та редакційний колектив (який просто не встигав за змінами позицій свого шеф-редактора), аж доки з неї не залишилася сама назва на двох розворотах, де значну частину займають вітання та передруки з інтернету. Звичайно, для справжньої газети потрібно мінімум мати якісь принципи та позицію. І трохи фінансувати видання. Поки ЗІ МАУП частково фінансував «СЗ», вона хоч була вдвічі більшою за обсягом. Віктор Васильович— член міськвиконкому (стілець № 9) Як уже згадувалося, на минулих виборах мера пан Віктор без будь-яких душевних терзань «продав» Закарпатську організацію ПРП, рядові члени якої підтримували опозиційного кандидата П.Чучку, але оскільки той не зміг обіцяти подальшої незаконної оренди будівлі на площі Театральній, 5—7, то Бедь його не підтримав. Про які інтереси міської громади може йтися, коли зачіпаються власні шкурницькі. Таким чином наш герой заліз на черговий стілець — члена міськвиконкому. Результати сидіння на цьому стільці такого достойника поки ще не дуже відомі для широкого загалу. Хоча, мабуть, не варто за нього переживати, оскільки з його «здібностями» випотрошити і цей стілець не буде складно. Можна навести також курйозну історію з блокіраторами, якими міська влада намагалася боротися з нахабними водіями та поповнювати міський бюджет. Дуже багатьом місцевим та заїжджим високим чинам довелося сплатити штрафи, але, звичайно ж, не нашому комбінаторові, який попався одним з перших. Очевидно, йому було дуже важко пройти кілька метрів пішки, і він використав усі свої знання юридичної казуїстики, щоб відсудити це рішення. Цікавим все ж таки залишається спосіб потрапляння до нього згаданих приміщень на вул. Гвардійській та вул. Гагаріна, або ж дитячого спортивного майданчика, що був долучений до його володінь на вул. Некрасова, та деяких інших об’єктів нерухомості та земельних ділянок. Гігант думки, батько російської демократії, особа, наближена до імператора (чи, як він сам вважає, до Бога). Віктор Васильович — колекціонер титулів (стілець № 10) Мабуть, найзаповітніша мрія нашого героя — можливість посидіти на всіх стільцях одночасно і відчути під обшивкою кожного з них омріяні коштовності. Перерахувати всі наявні у нього титули і посади видається неможливим, оскільки для цього потрібно видати окремий довідник. Можна приблизно зазначити лише основні: «проффесор» (оскільки таким ніколи не був, а є лише кандидатом наук), диякон, отець-ректор УБА, ректор фіктивного Карпатського університету, володар дипломів з усіх спеціальностей, які готував МАУП, голова ЗВСАУ, КДК, президент адвокатського бюро «СЗ», шеф-редактор «СЗ», голова ХНСЗ, «Християнського руху», фактичний власник ПП «Коруна», член міськвиконкому... Закрадається думка, що це дуже поважна людина або ж нащадок великого комбінатора. Поки, що ми умовно нарахували вже десять стільців Віктора Васильовича. На які стільці він ще всядеться і випотрошить, залежить від громади міста та наших доблесних правоохоронних органів. Громада міста настійливо просить комбінатора-махінатора навчитися заробляти гроші чесною працею (зокрема чесними ідеями). Не експлуатувати політику, християнство (на-род на Закарпатті дуже набожний і не терпить перетворення віри бізнес), юридичну казуїстику, освіту (закарпатці завжди намагалися дати своїм дітям освіту і дуже важко заробляли для цього гроші по цілому світу, але, мабуть, не для того, щоб їхні діти навчалися у фіктивних закладах та збагачували комбінаторів), а тим паче духовну освіту! P.S. Якщо хтось надумає створити комп’ютерну гру «Збери 12 стільців Віктора Васильовича», то права на таку гру вже запатентовано. http://www.personal-plus.net/167/618.html
rusinkomisiy: Антон Зелинский серед земельних куркулів є й такі, що вже встигли змінити цільове призначення на полонинах „Рогнєска” і „Шесса”, зокрема Кокіш-Мельник, очільник районної організації однієї з авторитетних партій, заволодів земелькою до 20 га. Ніби і Зелінський не обділив себе, взяв не менше. http://takje.livejournal.com/39646.html
Гуцул_Рахів: Ну добре, місцеві хлопці аж взяли щось то взяли своїх дідів та прадідів які заплатили за землю най ціннішим це життям, а за які заслуги зайди галицькі Саїко-Сурмачевські набрали небагато не мало лише 800.00га землі? Невже той старий механізм злодій кричить тримайте злодія?
rusinkomisiy: сурмачевский уже в списках есть. После 1 декабря когда начнет работу Суд Подкарпатской Руси расследование по нему будет подано в суд! С Вами полностью согласны.
полная версия страницы